№ 743 Є, джерело, в якому б’є Еммануїла кров

БЛАГА ВІСТЬ

КРОВ

№ 743

8.6.8.6. з повторенням (А 1006)

1. Є, джерело, в якому б’є

Еммануїла кров.

І грішник, що сюди прийде

Невинним стане знов.

Невинним стане знов.

Невинним стане знов.

І грішник, що сюди прийде

Невинним стане знов.

2. І злодій, що вмирав, радів,

Торкнутися струмка,

Тож зможу й я, грішний як він

Омитись від гріха.

Омитись від гріха,

Омитись від гріха.

Тож зможу й я, грішний як він,

Омитись від гріха.

3. О любий Агнцю, Твоя кров

Не втратить сили ввік,

Щоб всі, кого купив Господь,

Могли омити гріх.

Могли омити гріх,

Могли омити гріх.

Щоб всі, кого купив Господь,

Могли омити гріх.

4. Відтоді вірою потік

З Його ран бачу я.

Про цю любов мій лине спів

Впродовж всього життя.

Впродовж всього життя,

Впродовж всього життя.

Про цю любов мій лине спів

Впродовж всього життя

5. Земна хода прийде кінця,

Закриються вуста —

Прославлю в новій пісні я

Спасителя Христа!

Спасителя Христа!

Спасителя Христа!

Прославлю в новій пісні я

Спасителя Христа!

№ 772. Скеле, що розщеплена

БЛАГА ВІСТЬ

ЗАГАЛЬНІ ГІМНИ

№ 772

7.7.7.7.7.7. (А 1058)

1. Скеле, що розщеплена,

Лиш в Тобі сховаюсь я.

Хай вода та і та кров,

З боку що текли Твого,

Мене зцілять і спасуть,

Міць гріха, вину зметуть.

2. Труд мій не задовольнить,

Все, що Твій закон велить.

Ревна праця, сліз потік —

Мій вони не змиють гріх.

Тож повинен мене Ти

Через благодать спасти!

3. Мої руки вже пусті —

До хреста йду в простоті,

Безпорадний та нагий —

Благодать дай, одяг Твій.

Я брудний — до Тебе йду,

Змий мій гріх, чи я помру!

4. Завжди, поки я живий,

І в останній подих мій,

І коли в кінці прийду,

Господи, на Твій я суд —

Скеле, що розщеплена,

Лиш в Тобі сховаюсь я!

Всі гімни за номером:

5
288
308
743
768
772
784

№ 5. За всіх благословень потік

БЛАГОСЛОВЕННЯ ТРИЄДИНОГО БОГА

ХВАЛА ЙОМУ

№ 5

8. 8. 8. 8. (А 8)

1.     За всіх благословень потік

Хваліть Творця створіння всі.

Хвалу з небес і з висоти

Прийміть Отець, Син, Дух Святий!

2.     Прослав Отця – Він джерело;

А русло Син – прослав Його;

Слав Духа — течію, потік;

Вся Трійця — доля нам повік!

№ 288. Світ побачивши блискучий

ПРАГНЕННЯ

ДО ГОСПОДА ЯК ЩАСТЯ

№ 288

8. 7. 8. 7. Д. (А 405)

1. Світ побачивши блискучий

Я б іще раз став сліпим;

Тільки б люблячу Присутність,

Що я мав, не загубив.

Світ побачивши блискучий .

Я б іще раз став сліпим;

Тільки б люблячу Присутність,

Що я мав, не загубив.

2. Я світанок, захід, зорі

Зможу бачити в раю;

На землі сліпому досить

Мати милість лиш Твою.

3. Вже не звільнення від жала —

Благодать шукав би я,

Як на мене сяє слава

За завісою Твоя.

4. Я красу Ісуса можу

Бачить вірою в пітьмі;

Хоч зневажений Він світом —

Бачу я Царя царів.

5. Яскравіше сонця й зірок,

Ширше, ніж небес блакить,

Сяє слава від Ісуса,

Не згасаючи й на мить.

№ 784. Як придав би світ, а Спаса втратив

БЛАГА ВІСТЬ

ЗАГАЛЬНІ ГІМНИ

№ 784

10. 9. 10. 9. Д. (А 1079)

1. Як придав би світ, а Спаса втратив,

Мав би сенс тоді хоч день життя?

І речами, що так швидко зникнуть,

Чи придбав би спокій серцю я?

Як придав би світ, а Спаса втратив,

Варте чи зусиль те придбання?

Всі земні утіхи не зрівняти

Із Христом наповненим життям.

2. Мав би золото й любов без міри

І всіма шановане ім’я,

Та не мав надії, не мав віри

І не знав де гавань є моя;

Як придав би світ, а Спаса втратив,

Хто помер за мене на хресті,

Чи ж тоді весь світ надав би захист,

Не знайшов мене б де Божий гнів?

3. О, як порожньо без Спаса в серці,

Лиш гріхи й скорботи навкруги!

І без Нього темрява всю вічність!

Тільки горе, сльози й темна ніч!

Може навіть би прожив без Нього,

Та коли помру, як буде там?

Труднощі життя пройду самотньо!

І у вічності залишусь сам!

4. Що за щастя мати все в Ісусі!

Він розбите серце вмить зцілить!

Чи ж є гріх, що Він простить не зможе,

Смуток, що не зможе зрозуміть?

Якби мав Ісуса, лиш Ісуса,

Хай нічого би не дав цей світ –

Буде все тоді моїм в Ісусі;

Всі потреби Він задовольнить.

№ 308. Чи ж ти чув Його, чи бачив?

ПОСВЯЧЕННЯ

ПРИВАБЛЕННЯ КРАСОТОЮ ГОСПОДА

№ 308

8. 7. 8. 7. Д.(А 437)

1. Чи ж ти чув Його, чи бачив?

Чи ж ти серце здав в полон?

І найбільший грішник знає

Радість прийняття Його.

Хто в полон краси потрапив

Хай скоріш несе свій дар;

Його потяг нездоланний,

Він – наш незрівнянний Цар!

2. Вабить ідолів блискучість,

Речі часу і землі;

Сяйвом золота сліпучим

Поневолив тебе гріх.

3. Що ж зірвало позолоту

З усіх ідолів землі?

Не обов'язок скорботний,

А краса, що бачиш ти.

4. Не тих ідолів падіння

З гіркотою пустоти,

А Його краси проміння,

Те, що серце Він відкрив.

5. Хто загасить свій світильник,

Якщо сонце не зійшло?

Зніме хто одежу зимню,

Коли літо не прийшло?

6. Погляд той Петра розчулив,

Знав Степан обличчя те,

Серце, чуйне до Марії –

Ось що ідолів змете!

7. Полони нас і наповни,

Щоб потік за вінця лив.

Що нам ідоли усі ці?

Хто зрівнятись може з Ним?